Саміт ЄС-Західні Балкани. На шляху до нової архітектури розширення
5 червня в Чорногорії в місті Тіваті відбувся саміт ЄС-Західні Балкани. Черговий саміт для регіону, який уже два десятиліття залишається головним каменем спотикання для подальшого розширення ЄС.
Першою, в далекому 2005 році, статус кандидата отримала Північна Македонія, але через політичні суперечки з Болгарією та Грецією перемовини розпочалися лише в 2022 році. Наступною статус кандидата в 2010 році отримала Чорногорія. В 2012 році цей статус отримала і Сербія і через два роки розпочала перемовини про вступ, однак, цей процес постійно гальмується через політичні вагання уряду та суперечки з Косово. Албанія очікувала на отримання статусу понад 5 років і отримала його лише в 2014 році й реально розпочала перемовини про вступ лише в 2022 році. У 2016 році заявку подала Боснія і Герцеговина, але статус кандидата отримала лише у 2022 році. Того ж року заявку подало й Косово. Однак через невизнання його незалежності п’ятьма країнами-членами ЄС кандидатський статус для Приштини залишається заблокованим.
Повномасштабна війна Росії проти України зрушила цей камінь з місця. Те, що десятиліттями залишалося технократичною процедурою, раптом стало питанням геополітики.
Для того щоб мотивувати балканські країни та продемонструвати свою нову політику ЄС в 2023 році запустив План зростання з метою сприяти прискоренню соціально-економічної конвергенції країн з ЄС та поступової інтеграції в єдиний ринок ЄС шляхом розвитку регіональної економічної співпраці, стимулювання реформ та інвестицій.
Три роки по тому вже є конкретні результати – ЄС розпочав написання договору про вступ Чорногорії, який очікується до 2028 року. Албанія продовжує наближатися до завершення перемовин, в кінці травня Єврокомісія запропонувала закрити перші три розділи перемовин з Албанією. Уряд Сербії представив конкретний графік завершення реформи виборчого законодавства та судової системи, але отримав попередження – Сербія має чітко визначитися зі своїм майбутнім, а не «коливатися між Росією, Китаєм та Європою». І поза регіоном – очікується відкриття першого кластера перемовин для України та Молдови.
Попри прогрес, розширення залишається процесом, де формальні критерії нерідко переплітаються з політичними інтересами держав-членів. Саме тому успішне виконання реформ далеко не завжди гарантує швидке просування до членства.
Для того щоб не втратити момент і переступити цей камінь канцлер Німеччини разом з президентом Франції запропонували «динамізувати» процес вступу. Запропонувавши замінити нинішню модель «нічого до повного членства» моделлю поетапного наближення – коли країни кандидати отримають частину переваг членства до закінчення перемовин про вступ і звісно в обмін на реальний прогрес у реформах. Фрідріх Мерц назвав підсумок «гарним днем для Європи» і повідомив, що пропозиція дістала широку підтримку як серед країн членів, так і серед балканських країн.
Головна ідея пропозиції – розширити кордони процесу розширення ЄС. На сьогоднішній день країни кандидати перебувають у сірій зоні біля ЄС – ведучи досить жорсткі перемовини з Брюсселем, не маючи жодної гарантії, що їх старання оцінять, тому що під технократичним процесом розширення ховаються політичні ігри країн членів, які визначають успішність виконання країнами-кандидатами поставленого перед ними завдання. Мерц разом з Макроном визнають, що ці затримки частково спричинені недоліками з боку самого ЄС, але оскільки реформувати ЄС щоб їх усунути майже неможливо вони запропонували альтернативний варіант – перетворити сіру зону, на зону ЄС в процесі розширення.
Для досягнення цієї мети два лідери пропонують:
Запровадження процесу «поступового наближення» до ЄС.
Можливість отримання статусу спостерігача на засіданнях Євроради та, можливо, Європарламенту.
Залучення країн-кандидатів до європейських політик, таких як платіжна система SEPA та програма Erasmus+.
Поступовий доступ до єдиного ринку ЄС як винагорода за виконання певних критеріїв вступу.
Спрощення переговорного процесу шляхом відкриття всіх відповідних кластерів, як тільки Єврокомісія вважатиме це доцільним, замість понад 100 процедурних кроків та одностайного погодження кожного з 30+ розділів.
Підтвердження того, що повне членство залишається кінцевою метою для всіх країн регіону.
Європейський Союз повинен показати, що він здатний до розширення і готовий до розширення… Чітке послання сьогоднішнього дня є і залишатиметься: Ми хочемо вас, і ми хочемо, щоб держави цього регіону незабаром стали членами Європейського Союзу
– заявив Фрідріх Мерц.
Еммануель Макрон зазначив, що Західні Балкани визначатимуть незалежність Європи в питаннях енергетики, безпеки та міграційних маршрутів.
Ця пропозиція дуже нагадує формат «асоційованого членства» який Мерц запропонував Україні, який ми розбирали досить детально.
Але в значно обмеженішому форматі, наприклад немає згадки про безпекові гарантії через статтю 42.7 Договору ЄС, поетапний доступ до бюджету ЄС, механізм «snap-back» у разі відступу від демократичних стандартів.
Балканська ініціатива – це фактично узагальнення й нормалізація тієї самої моделі «асоційованого членства» однак в більш робочому варіанті – придатному для масштабування.
По суті, саміт у Чорногорії демонструє, що Мерц просуває не окрему ініціативу для України чи Балкан, а нову модель розширення Європейського Союзу. Якщо раніше логіка була простою – спочатку членство, потім переваги членства, – то тепер ЄС поступово переходить до протилежного підходу: інтеграція починається ще до вступу. Україна стала першим і найгострішим випробуванням цієї моделі, а Західні Балкани можуть перетворитися на полігон її практичного впровадження.