Майже рік тому Фрідріх Мерц та Еммануель Макрон спробували перезапустити франко-німецький двигун, запропонувавши амбітний спільний економічний порядок денний. Його головними стовпами стали економічна безпека, енергетична незалежність та промислова конкурентоспроможність ЄС.
Тоді особливу увагу було приділено захисту європейської промисловості від зовнішніх загроз – насамперед від «другого китайського шоку». Демпінгований китайський імпорт у стратегічних секторах (автопром, зелені технології), який виявився на 30–60% дешевшим за європейські аналоги, змусив лідерів діяти. Париж і Берлін домовилися посилити захист європейського виробника, працювати над локалізацією ланцюгів постачання та просувати стратегію «Зроблено в Європі» спільно з Актом про прискорення промисловості (Industrial Accelerator Act).
Всі ці ініціативи мали бути закріплені так званим «франко-німецьким рефлексом» – механізмом автоматичного узгодження спільних дій на європейському рівні.
З яким багажем країни підійшли до саміту 2026 року?
За рік, що минув, країнам вдалося досягти низки тактичних успіхів, які можна розділити на два треки.
Європейський трек (Брюссель)
Всі ключові ініціативи, які активно лобіювали обидві країни, були запущені в роботу Єврокомісією:
Розроблено та опубліковано Акт про прискорення промисловості (Industrial Accelerator Act).
Продовжено розробку пакетів регуляторних спрощень (Omnibus Simplification packages).
Опубліковано План дій з електрифікації (Electrification Action Plan).
Представлено пропозиції щодо перегляду системи торгівлі викидами (EU ETS).
Двосторонній технологічний трек
Франція та Німеччина суттєво поглибили співпрацю у сфері високих технологій:
Проведено Саміт з європейського цифрового суверенітету (листопад 2025) та узгоджено спільні кроки на виставці VivaTech (червень 2026).
Створено Спеціальну групу з проривних інновацій (Task Force on Breakthrough Innovation), яка вже запустила створення спільних інституцій для підтримки ШІ, квантових обчислень та мікроелектроніки.
Розширено спільні дослідження у сфері ШІ (на базі DFKI та INRIA) і проєкт акумуляторних технологій HIPOBAT.
Розпочато спільні дослідження операторів систем передачі електроенергії (TSO) Франції, Німеччини та Польщі для оптимізації інвестицій у транскордонні мережі.
Попри точкові успіхи, більшість масштабних політичних ініціатив випала зі спільного порядку денного через затяжні суперечки між Парижем та Берліном. Автоматичний «франко-німецький рефлекс» на практиці так і не матеріалізувався.
Так забуксувало і майбутнє автопрому – сторони не змогли узгодити спільну позицію щодо графіків та умов переходу на електромобілі й повної відмови від двигунів внутрішнього згоряння.
Спільний інвестиційний план ЄС (Joint EU investment plan) за яким пропонувалося створення нового європейського фонду для стимулювання промисловості застряг через категоричну відмову Німеччини брати на себе новий спільний європейський борг.
Та попри спільні скарги на демпінг, єдиної стратегії щодо Пекіна не було створено. Париж наполягає на суворих захисних митах, тоді як Берлін побоюється дзеркальних санкцій проти свого експорту.
Результати саміту у Брюлі (2026). Прагматика замість стратегій
Крім фіксації минулорічних результатів, лідери погодили низку нових ініціатив. Підсумковий документ поділено на три блоки: посилення конкурентоспроможності національних економік, зміцнення ЄС та соціальне зближення двох суспільств. Серед ключових практичних домовленостей варто виділити наступні:
Космічна програма (пріоритет №1)
Космос став найбільшим розділом спільного комюніке. Країни відійшли від загальних декларацій і розписали конкретні технічні та регуляторні деталі щодо супутникового сузір’я IRIS2. Також узгоджено підходи до глобального управління частотним спектром через Міжнародний союз електрозв’язку (ITU) та Спільну стратегію щодо використання діапазону MSS 2 GHz.
Наука та нові технології
Підписано декларацію про співпрацю у сфері термоядерного синтезу (fusion energy) та спільне бачення майбутнього EU Quantum Act.
Запущено дорожню карту між німецьким агентством SPRIND та його новим французьким аналогом (формат joint challenges).
Сформовано екосистему розробки передового штучного інтелекту (European Frontier AI).
Єдиний ринок та фінансові інструменти
Затверджено зобов’язання ухвалити 28-й загальноєвропейський правовий режим для компаній (EU Inc.) до кінця 2026 року (ініціатива One Europe, One Market).
Започатковано механізм «Finance Europe» для залучення приватних заощаджень європейців у промисловість.
Оформлено спільну пропозицію (за участю Франції, Німеччини, Італії, Нідерландів, Польщі та Іспанії) щодо надання централізованих наглядових повноважень регулятору ESMA (про що вже домовлялися в травні).
Затверджено звіт щодо токенізації ринків капіталу та розгортання гуртових цифрових валют центробанків (wCBDC).
Економічна безпека та енергетика
Запропоновано створити новий «інструмент стійкості» ЄС для зниження залежності ланцюгів постачання у критичних секторах.
Оголошено про запуск Mineral Intelligence Platform та діалогу топменеджменту щодо постачання рідкісноземельних металів (у межах EU-CRMC).
Узгоджено долучення Іспанії та Португалії до проєкту південно-західного водневого коридору.
Затверджено механізм обмеження регуляторних витрат при ухваленні законів ЄС (захист від надмірної бюрократії).
Інституційні вимоги до Брюсселя
Париж та Берлін висунули дві жорсткі вимоги до європейських інституцій:
Німеччина наполягає на стабілізації бюджету, зменшенні зобовʼязань та відмові від нових власних ресурсів ЄС в рамках наступного Багаторічного бюджеу (MFF).
Висловлено спільну вимогу розпочати реформу зовнішньої політики ЄС з метою консолідації повноважень Європейської служби зовнішніх справ (EEAS), Високого представника Каї Каллас та Єврокомісії для посилення зовнішньополітичної ваги ЄС.
Що залишилося за бортом. Втрачені амбіції
Аналізуючи домовленості Брюля, неможливо не помітити головну тенденцію: всі ініціативи носять підкреслено технічний та секторальний характер. Стратегічні протиріччя були свідомо винесені за дужки.
Ідея Парижа щодо Прямого інвестиційного плану ЄС на базі спільного боргу повністю зникла. Переміг підхід Берліна – фокус змістився виключно на залучення приватного капіталу (Savings and Investment Union), розширення повноважень ESMA та перерозподіл наявних фондів.
Зникла будь-яка дискусія щодо прямих санкцій чи мит проти Китаю. Замість жорстких обмежень задекларовано розмитий намір посилити «механізми торговельного захисту» (знов задача для Брюсселю).
І насамкінець, найамбітніша ідея 2025 року – автоматичне узгодження зовнішньої та внутрішньої політики – тихо зникла з порядку денного. На зміну глобальному двосторонньому формату прийшов прагматичний мінілатералізм: створення точкових робочих груп під конкретні завдання (космос, Omnibus, критична сировина) із залученням третіх країн, коли це вигідно.
Чому саміт 2026 року є визначальним
У 2026 році франко-німецький тандем еволюціонував – від гучних декларацій він перейшов до кулуарного, практичного просування конкретних законодавчих актів у Брюсселі.
Цей перехід до прагматики має чітке логічне пояснення. 2026 рік – це фінальне вікно можливостей для європейської політики. Вже у 2027 році розпочнеться масштабний виборчий цикл, під час якого голосуватиме понад 50% населення ЄС (Естоня, Греція, Франція, Польща, Фінляндія, Словаччина, Іспанія, Італія). Цей період неминуче паралізує ухвалення складних і непопулярних економічних рішень. Тому для Парижа та Берліна саміт у Брюлі став останньою спробою встигнути інституціоналізувати бодай технічну частину свого спільного бачення до того, як Європу охопить передвиборча турбулентність. І більш того він став останнім для Еммануеля Макрона.
Поки економічний порядок денний саміту змістився у бік технічної прагматики, паралельно відбулося засідання франко-німецької ради оборони та безпеки. Про те, чи вдалося Парижу та Берліну подолати розбіжності у розбудові спільної європейської оборони читайте незабаром.