Гренландія, Арктика – північний фронт

Гренландія — найбільший острів на планеті. Покритий снігами і населений невеликою спільнотою інуїтів.

Історія починається в 1972 році на референдумі за вступ Данії до Європейських Спільнот, 60% населення проголосувало за. Єдиним регіоном який повністю проголосував проти була Гренландія (Фарерські острови, вже будучи автономними на той час відмовилися вступати до ЄС). В 1979 році Гренландія отримала автономію в складі королівства Данія і одразу вирішила розпочати підготовку до референдуму про вихід з ЄС. Референдум був проведений в 1982 році, 53% населення проголосували за вихід з ЄС (що сильно різниться з картиною 1972 коли 71% проголосував проти вступу). 1985 року Гренландія вийшла зі складу ЄС ставши другою територією – після Французького Алжиру, яка вийшла з ЄС (Алжир вийшов отримавши незалежність від Франції в 1962 році). Вихід острова з ЄС врегульовувався Гренландською Угодою.

Однією з найважливіших проблем стало те, що перед Гренландією постало питання яким чином організувати подальшу співпрацю з ЄС. На столі опинилися дві опції – фарерська, що означала мінімальну співпрацю та опція статусу «заморської країни та території». Статус який існував в правовому полі ЄС ще з часів Римської Угоди (1957) для заморських країн та територій країн членів Європейських Спільнот. Друга опція передбачала «певний ступінь економічної інтеграції в загальний ринок та безтарифний доступ до Спільного ринку для експорту риби та рибних продуктів». Крім того такий статус відкривав можливість отримання фінансової допомоги та кредитів Європейського Інвестиційного Банку. Саме цю опцію і було обрано.

Гренландці з 1953 року коли острів був перетворений з «колонії» на адміністративну одиницю королівства Данія отримали громадянство цього королівства тому на сьогодні вони є громадянами ЄС, при тому, що сам острів не є частиною ЄС. Екстериторіальний принцип ЄС.

Головною проблемою яку вбачали острівяни були Спільна політика рибальства ЄС яка встановлювала квоти на вилов риби. Гренландці – народ рибаків, вважали, що ці квоти підважували їх промисел відкриваючи свої води для іноземців, хоча і квота для гренландців відповідала їх фактичному вилову. Разом з тим Спільноти відкривали доступ до фінансування яке так було необхідно острову. Більша половина якого наповнювалася трансфертами з Копенгагену та майже десяту частину складала допомога з Брюсселю. Незважаючи на це, після зміни статусу фінансування з Брюсселю майже не скоротилося, однак, змінило форму. Тепер ЄС був вимушений купувати квоту на вилов риби в територіальних водах Гренландії.

Співпраця між ЄС та Гренландією почала посилюватися в середині 2000х років. Саме тоді ЄС почав інвестувати в підтримку сектору освіти острова, оскільки кваліфікована робоча сила є передумовою сталого зростання, що мало б зрушити розвиток економіки острова від рибальства (відвідуваність дошкільних закладів за останні 12 років вона зросла з 65% до 76%, загальний рівень освіти піднявся до 54,2% з кваліфікацією вище неповної середньої освіти).

Важливість острова для ЄС сильно зросла після 2022 року. Крім безпеки постало питання і забезпечення ЄС критично важливими ресурсами. Так, одним з елементів Critical Raw Material Act стало підписання в 2023 році стратегічного партнерства зі сталого розвитку сировинних ланцюжків доданої вартості між ЄС та Гренландією (всього 14 підписано). Угода є взаємовигідною, оскільки з одного боку відкриває шлях для ЄС до ще одного джерела критично важливої сировини, а Гренландії відкриває доступ до інвестицій та технологій та що найважливіше — високих соціальних та стандартів захисту навколишнього середовища.

(сам текст Угоди можна прочитати за посиланням)

В березні минулого року в Нууці, столиці Гренландії, було відкрито офіс ЄС.

Відкривала його президент Єврокомісії пані Урсула разом з прем'єр-міністрами Данії та Гренландії. Разом з відкриттям офісу були підписані дві угоди про співпрацю на загальну суму майже 94 млн євро в рамках інвестиційної стратегії ЄС для світу Global Gateway. Вони принесуть інвестиції в освіту і навички на острові і підтримають перехід на чисту енергію.

Наш новий офіс в Нууку знаменує початок нової ери партнерства між ЄС і Гренландією, з конкретною присутністю Європи в Гренландії і в більш широкому арктичному регіоні. Завдяки нашим двом новим угодам ми будемо інвестувати в екологічно чисту енергію, критично важливу сировину та навички в Гренландії. Нові робочі місця в Гренландії, краща безпека постачання для Європи — ми разом можемо отримати вигоду від посилення співпраці в цих сферах.

— заявила Урсула фон дер Ляєн

Автономія Гренландії не поширюється на сферу зовнішньої політи та оборони, однак прем’єр-міністр публічно засудив агресію Росії проти України, а також уряд острову приєднався до санкцій ЄС проти РФ.

В кінці 2024 на питання чи підтримуєте ви ідею вступу до ЄС майже 60% гренландців відповіли – так.

Арктична Політика ЄС – Гренландія стратегічний партнер.

Офіс ЄС в Нууці буде буде конкретною європейською присутністю в Арктиці, яка стає все більш геостратегічним регіоном.

Стратегічне розташування Гренландії забезпечує Європі шлях до Північної Америки. Також на острові розташована американська база з важливим комплексом «Thule».

Більше про співпрацю ЄС-Гренландія шукайте на сайті Єврокомісії.

Для кожної з наближених до Арктики держав Світу – починаючи від США, закінчуючи РФ та Британією усі приполярні регіони стали особливо стратегічно важливими з другої половини ХХ століття. Останнє десятиріччя відзначилося гонкою за Арктику, в ході якої РФ суттєво розвинула свої потужності на крайній Півночі, проводячи політику з мілітаризації регіону. Водночас, запит Трампа на купівлю Гренландії варто повʼязати з аналогічними закидами на адресу суверенітету Канади. Це усе – початок великої гри за вплив на Арктику, в якій і для ЄС залишається досить серйозний заділ для формування там свого впливу.